"Заповіт" Т.Г.Шевченко
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сем'ї великій,
В сем'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
MY TESTAMENT
When I die, let me be buried
In my beloved Ukraine,
My tomb upon a grave-mound high,
Amid the wide-spread plain,
That the fields, the steppe unbounded,
The Dnieper’s plunging shore
My eye could see, my ear could hear
The mighty river roar,
When from Ukraine the Dnieper bears
Into the deep blue sea
The blood of foes… then will I leave
These hills and fertile fields –
I’ll leave them all behind and fly
To the abode of God
To sing His praise… But till that day –
I nothing know of God.
On bury me, then rise ye up
And break your heavy chains
And water with the tyrants’ blood
The freedom you have gained.
And in the great new family,
The family of the free,
With softly-spoken kindly word
Remember also me.
переклав Джон Вір
Подписаться на:
Комментарии к сообщению (Atom)
Комментариев нет:
Отправить комментарий