Показаны сообщения с ярлыком історія. Показать все сообщения
Показаны сообщения с ярлыком історія. Показать все сообщения
понедельник, 29 марта 2010 г.
пятница, 24 октября 2008 г.
Чужинці про козаків
"Вони кмітливі і проникливі, дотепні й надзвичайно щедрі, не побиваються за великим багатством, зате дуже люблять свободу, без якої не уявляють собі життя. Задля цього так часто бунтують та повстають проти шляхтичів, бачачи, що їх у чомусь утискають".
"Добре загартовані, легко переносять спеку й холод, спрагу й голод, невтомні в битвах, відважні, сміливі, чи, радше, одчайдушні, власним життям не дорожать"
"Високі на зріст, вправні, енергійні, люблять ходити в гарному одязі"
"Вони відзначаються міцним здоров'ям...Мало хто з козаків умирає від недуги, хіба що у глибокій старості, бо більшість з них гине на полі слави"
"Серед цих козаків взагалі трапляються знавці усіх ремесел, необхідних людині: теслі для будівництва жител і човнів, стельмахи, ковалі, зброярі, кожум'яки, римарі, шевці, бондарі, кравці та інші. Вони дуже добре виготовляють селітру, якої вельми багато на цих землях, і роблять з неї чудовий гарматний порох, їхні жінки прядуть льон і вовну, роблять з них полотно і тканини для щоденного вжитку. Всі вони добре вміють обробляти землю, сіяти, жати, випікати хліб, готувати всілякі м'ясні страви, варити пиво, хмільний мед, брагу, оковиту, тощо"
"Із родючих земель вони збирають стільки зерна, що часто не знають, що з ним робити"
"Це люди, які часто, майже щороку, здійснюють наскоки на Евксінський Понт (давньогрецька назва Чорного моря), завдаючи великої шкоди туркам. Не раз вони спустошували Крим, який належить татарам, руйнували Анатолію, здобували Трапезунд, і навіть доходили до гирла Чорного моря, за три милі від Константинополя"
"Найбільш уміло і майстерно вони б'ються в таборі, під захистом возів дуже вправно стріляють із рушниць своєї головної зброї, захищаючи кожний клаптик землі"
"Нинішнє повстання засвідчує, що розбивши поляків, козаки піднялись числом 200 тисяч збройного люду й оволоділи територією більш як 120 миль (французька миля – 4472 метра) завдовжки і 60 миль завширшки"
"Козаки належать до грецької віри, яку вони називають руською."
Жителі України в ті часи називали себе русинами. Росія називалась Московією, а населення – московітами. В 1721 році Петро І прийняв титул імператора і видав указ про перейменування Московії в Російську імперію, Росію.
Найдовше зберігали свою істинну назву "Русини" корінні жителі Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської областей.
це писав Боплан
"Вони стали передовою вартою східних християн проти тогочасних завойовників – мусульман. Політична та адміністративна структура цієї ватаги була схожа на структуру всіх сусідніх слов'янських народностей: спільна власність на землю і худобу, поділ плодів спільної праці."
"Багато запорожців мали жінок або землі в українських повітах; більшість українців у молоді роки воювали в рядах запорізького війська"
Проспер Меріме
"Добре загартовані, легко переносять спеку й холод, спрагу й голод, невтомні в битвах, відважні, сміливі, чи, радше, одчайдушні, власним життям не дорожать"
"Високі на зріст, вправні, енергійні, люблять ходити в гарному одязі"
"Вони відзначаються міцним здоров'ям...Мало хто з козаків умирає від недуги, хіба що у глибокій старості, бо більшість з них гине на полі слави"
"Серед цих козаків взагалі трапляються знавці усіх ремесел, необхідних людині: теслі для будівництва жител і човнів, стельмахи, ковалі, зброярі, кожум'яки, римарі, шевці, бондарі, кравці та інші. Вони дуже добре виготовляють селітру, якої вельми багато на цих землях, і роблять з неї чудовий гарматний порох, їхні жінки прядуть льон і вовну, роблять з них полотно і тканини для щоденного вжитку. Всі вони добре вміють обробляти землю, сіяти, жати, випікати хліб, готувати всілякі м'ясні страви, варити пиво, хмільний мед, брагу, оковиту, тощо"
"Із родючих земель вони збирають стільки зерна, що часто не знають, що з ним робити"
"Це люди, які часто, майже щороку, здійснюють наскоки на Евксінський Понт (давньогрецька назва Чорного моря), завдаючи великої шкоди туркам. Не раз вони спустошували Крим, який належить татарам, руйнували Анатолію, здобували Трапезунд, і навіть доходили до гирла Чорного моря, за три милі від Константинополя"
"Найбільш уміло і майстерно вони б'ються в таборі, під захистом возів дуже вправно стріляють із рушниць своєї головної зброї, захищаючи кожний клаптик землі"
"Нинішнє повстання засвідчує, що розбивши поляків, козаки піднялись числом 200 тисяч збройного люду й оволоділи територією більш як 120 миль (французька миля – 4472 метра) завдовжки і 60 миль завширшки"
"Козаки належать до грецької віри, яку вони називають руською."
Жителі України в ті часи називали себе русинами. Росія називалась Московією, а населення – московітами. В 1721 році Петро І прийняв титул імператора і видав указ про перейменування Московії в Російську імперію, Росію.
Найдовше зберігали свою істинну назву "Русини" корінні жителі Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської областей.
це писав Боплан
"Вони стали передовою вартою східних християн проти тогочасних завойовників – мусульман. Політична та адміністративна структура цієї ватаги була схожа на структуру всіх сусідніх слов'янських народностей: спільна власність на землю і худобу, поділ плодів спільної праці."
"Багато запорожців мали жінок або землі в українських повітах; більшість українців у молоді роки воювали в рядах запорізького війська"
Проспер Меріме
среда, 10 сентября 2008 г.
44 правила українського націоналіста
(Написані кров'ю на стіні польської в'язниці) Невмируща владарна воля Української Нації, що казала Твоїм предкам завойовувати світ, водила їх під мури Царгороду, поза Каспій та Вислу, здвигнула могутню Українську Державу. Мечем і плугом зазначувала границі своєї владарности, в боротьбі проти орд сповняла історичну місію України, що проявлялася в державницьких чинах і творчих замірах Великих Гетьманів і Геніїв, що піднялися з руїни до нового революційного чину й державного будівництва, що посягає тепер владно по нове життя і творить могутню епоху Українського Націоналізму й наказує Тобі: Встань і борись! Слухай і вір, здобувай і перемагай, щоб Україна була знову могутня, як колись і творила нове життя по власні уподобі і по своїй волі.
1. Приймай життя як героїчний подвиг і здобувай чин незламної волі та творчої ідеї. 2. Найвищим Твоїм законом і Твоїм бажанням є воля та ідея нації.
3. Будь гідним виконавцем заповітів великих синів Твоєї нації, борись та працюй для великого майбутнього.
4. Твоїм найбільшим добром і Твоєю честю є сила і велич Твоєї Нації.
5. Залізна дисципліна щодо ідеї та Проводу і обов'язок праці є Твоєю чеснотою.
6. Пам'ятай, що Україна покликана до творення нового життя, тому працюй для її могутності та розвитку.
7. Плекай дух волі у творчості, неси всюди ідею Правди України і закріплюй в життя її історичну місію.
8. Твоєю найбільшою любов'ю є Українська Нація, а Твоїми братами - всі члени української національної спільноти.
9. Будь вірний ідеї Нації на життя і смерть і не здайся, хоч би проти Тебе був увесь світ.
10. Красу і радість життя вбачай у невпинному прагненні на вершини духа, ідеї і чину. 11. Могутній Бог княгині Ольги і Володимира Великого жадає від Тебе ні сліз, ні милосердя чи пасивного роздумування, але мужності та активного життя.
12. Знай, що найкраще віддаси Богові шану через Націю та в ім'я Нації чинною любов'ю до України, суворою мораллю борця та творця вільного державного життя.
13. Здобувай знання, що допоможе Тобі опанувати світ і життя, піднести Україну і перемогти ворогів.
14. Будь свідомий того, що Ти є співвідповідальним за долю всієї Нації.
15. Пам'ятай, що найбільшим злочином є шкодити своїй Нації.
16. Твоїми ворогами є вороги Твоєї Нації.
17. З ворогами поступай так, як того вимагає добро і велич Твоєї Нації.
18. Знай, що найкращою ознакою українця є мужній характер і вояцька честь, а охороною України - меч.
19. Постійно пізнавай, удосконалюй себе - здобудеш світ і життя.
20. Знай, що світ і життя - це боротьба, а в боротьбі перемагає той, хто має силу. 21. Тоді ти повноцінна людина, коли перемагаєш себе і світ і постійно прагнеш до вершини.
22. Знай, що в боротьбі перемагає той, хто не заломлюється невдачами, але має відвагу піднятися з упадку і завзято змагає до цілі.
23. Для перемоги треба витривалості й постійного зусилля в діянні й боротьбі.
24. Кожночасно будь готовий на найбільший чин, але при тому не занедбуй щоденної праці.
25. Будь перший у боротьбі і перемагай життя, щоби здобути для Нації вінець перемоги. 26. Живи ризиком, небезпеками і постійним змагом та погорджуй всякою вигодою і спокійним життям філістера.
27. Радо і без нарікань виконуй покладені на Тебе обов'язки, щоби власною працею й наявними вартостями здобути собі право на провідництво.
28. Пам'ятай, що провідництво вимагає постійної праці і великих зусиль.
29. Будь сильний і незламний навіть перед лицем смерті і всяких терпінь.
30. Став гордо чоло небезпекам, а на удари життя відповідай збільшеним зусиллям праці й боротьби.
31. Пам'ятай, що милостиню приймає тільки немічний жебрак, що не може власною працею і власними вартостями здобути право на життя.
32. Не покладайся ні на кого. Будь сам творцем свого життя.
33. Будь скромний і шляхетний, але не знай слабкості і покори.
34. Співчуття з велетнями духа Тебе підносить, а співчуття з підлими і безхарактерними людьми ослаблює, подай братню руку тим, хто бажає, як і Ти, йти до вершин.
35. Не заздри нікому. Приймай те, що здобудеш власною працею і вартістю.
36. Будь товариський. Пов'язуй побратимство духа з ідеєю і зброєю в житті, праці й боротьбі.
37. Пов'язуй тісно своє життя з життям Нації. Віддай Україні свою працю, майно, кров. 38. Гидуй всякою лицемірною облудою і хитрим фальшем, але перед ворогом укривай таємні справи і не дайся заманити себе в наставлені тенета. Для здобуття ворожої тайни вживай навіть підступу.
39. Шануй жінок, що мають стати тобі подругами духа ідеї і чину, але гидуй розгнузданими.
40. Цінуй високо материнство як джерело продовження життя. З Твоєї родини створи оплот чистоти Нації.
41. Люби і опікуйся дітворою, як майбутнім Нації.
42. Плекай фізичні сили, щоби тим видатніше працювати для своєї Нації.
43. Будь точний. Вважай за втрачену частину життя кожну хвилину, що пройшла без діла. 44. Що робиш, роби сумлінно й так, якби воно мало залишитись навічно та стати останнім і найкращим свідоцтвом про Тебе.
1. Приймай життя як героїчний подвиг і здобувай чин незламної волі та творчої ідеї. 2. Найвищим Твоїм законом і Твоїм бажанням є воля та ідея нації.
3. Будь гідним виконавцем заповітів великих синів Твоєї нації, борись та працюй для великого майбутнього.
4. Твоїм найбільшим добром і Твоєю честю є сила і велич Твоєї Нації.
5. Залізна дисципліна щодо ідеї та Проводу і обов'язок праці є Твоєю чеснотою.
6. Пам'ятай, що Україна покликана до творення нового життя, тому працюй для її могутності та розвитку.
7. Плекай дух волі у творчості, неси всюди ідею Правди України і закріплюй в життя її історичну місію.
8. Твоєю найбільшою любов'ю є Українська Нація, а Твоїми братами - всі члени української національної спільноти.
9. Будь вірний ідеї Нації на життя і смерть і не здайся, хоч би проти Тебе був увесь світ.
10. Красу і радість життя вбачай у невпинному прагненні на вершини духа, ідеї і чину. 11. Могутній Бог княгині Ольги і Володимира Великого жадає від Тебе ні сліз, ні милосердя чи пасивного роздумування, але мужності та активного життя.
12. Знай, що найкраще віддаси Богові шану через Націю та в ім'я Нації чинною любов'ю до України, суворою мораллю борця та творця вільного державного життя.
13. Здобувай знання, що допоможе Тобі опанувати світ і життя, піднести Україну і перемогти ворогів.
14. Будь свідомий того, що Ти є співвідповідальним за долю всієї Нації.
15. Пам'ятай, що найбільшим злочином є шкодити своїй Нації.
16. Твоїми ворогами є вороги Твоєї Нації.
17. З ворогами поступай так, як того вимагає добро і велич Твоєї Нації.
18. Знай, що найкращою ознакою українця є мужній характер і вояцька честь, а охороною України - меч.
19. Постійно пізнавай, удосконалюй себе - здобудеш світ і життя.
20. Знай, що світ і життя - це боротьба, а в боротьбі перемагає той, хто має силу. 21. Тоді ти повноцінна людина, коли перемагаєш себе і світ і постійно прагнеш до вершини.
22. Знай, що в боротьбі перемагає той, хто не заломлюється невдачами, але має відвагу піднятися з упадку і завзято змагає до цілі.
23. Для перемоги треба витривалості й постійного зусилля в діянні й боротьбі.
24. Кожночасно будь готовий на найбільший чин, але при тому не занедбуй щоденної праці.
25. Будь перший у боротьбі і перемагай життя, щоби здобути для Нації вінець перемоги. 26. Живи ризиком, небезпеками і постійним змагом та погорджуй всякою вигодою і спокійним життям філістера.
27. Радо і без нарікань виконуй покладені на Тебе обов'язки, щоби власною працею й наявними вартостями здобути собі право на провідництво.
28. Пам'ятай, що провідництво вимагає постійної праці і великих зусиль.
29. Будь сильний і незламний навіть перед лицем смерті і всяких терпінь.
30. Став гордо чоло небезпекам, а на удари життя відповідай збільшеним зусиллям праці й боротьби.
31. Пам'ятай, що милостиню приймає тільки немічний жебрак, що не може власною працею і власними вартостями здобути право на життя.
32. Не покладайся ні на кого. Будь сам творцем свого життя.
33. Будь скромний і шляхетний, але не знай слабкості і покори.
34. Співчуття з велетнями духа Тебе підносить, а співчуття з підлими і безхарактерними людьми ослаблює, подай братню руку тим, хто бажає, як і Ти, йти до вершин.
35. Не заздри нікому. Приймай те, що здобудеш власною працею і вартістю.
36. Будь товариський. Пов'язуй побратимство духа з ідеєю і зброєю в житті, праці й боротьбі.
37. Пов'язуй тісно своє життя з життям Нації. Віддай Україні свою працю, майно, кров. 38. Гидуй всякою лицемірною облудою і хитрим фальшем, але перед ворогом укривай таємні справи і не дайся заманити себе в наставлені тенета. Для здобуття ворожої тайни вживай навіть підступу.
39. Шануй жінок, що мають стати тобі подругами духа ідеї і чину, але гидуй розгнузданими.
40. Цінуй високо материнство як джерело продовження життя. З Твоєї родини створи оплот чистоти Нації.
41. Люби і опікуйся дітворою, як майбутнім Нації.
42. Плекай фізичні сили, щоби тим видатніше працювати для своєї Нації.
43. Будь точний. Вважай за втрачену частину життя кожну хвилину, що пройшла без діла. 44. Що робиш, роби сумлінно й так, якби воно мало залишитись навічно та стати останнім і найкращим свідоцтвом про Тебе.
четверг, 28 августа 2008 г.
Дії Сталіна будуть виправдані?
Перед початком нового навчального року російським вчителям презентували рекомендований як базовий підручник з історії, в якому сталінський терор розглядається як інструмент розвитку радянського суспільства.
Перед початком нового навчального року російським вчителям презентували рекомендований як базовий підручник з історії, в якому сталінський терор розглядається як інструмент розвитку радянського суспільства, а самого Генералісимуса представлено як успішного і ефективного управлінця.
Як повідомляє російська газета Время новостей презентація нової історичної концепції для шкіл відбулася на загальнонаціональному зібранні вчителів історії в Академії підвищення кваліфікації і професійної перепідготовки працівників освіти, присвяченому викладанню новітньої історії Росії.
Там вчителям запропонували для ознайомлення підручник Алєксандра Філіппова і його співавторів, який готується до друку в одному з московських видавництв і повинен стати базовим для вивчення російськими школярами.
Як попереджають автори підручника, "основну увагу учнів прагнуть сконцентрувати на поясненні мотивів і логіки дій влади".
Окрім іншого, в підручнику зазначається, що організованого голоду на селі у СРСР не було, голод був пов’язаний "як з погодними умовами, так і з незавершеністю процесів колективізації", а наприкінці 30-х років, у межах модернізації в СРСР побудовано не соціалізм і не капіталізм, а індустріальне суспільство.
Крім того, автори нової концепції заявляють, що введення радянських військ на територію Польщі у 1939 році було актом звільнення територій України і Білорусі, а що стосується Прибалтики і Бесарабії, що відійшли до СРСР у 1940 році, то раніше вони входили до складу Російської імперії.
Вчителям також рекомендують говорити дітям, що перші поразки у Великій Вітчизняній війні носили в основному об’єктивний характер, а про депортацію народів у роки війни потрібно говорити з "особливою стриманістю і обережністю".
Проте усі вищезазначені тези відходять на другий план, поступаючись головному - фундаментальному по суті: виправданню масових репресій у період сталінського правління.
Так, зізнаючись у факті розстрілу польських військовополонених у Катині співробітниками НКВД, автори пишуть, що "це було не просто питання політичної доцільності, але і відповідь за загибель багатьох тисяч червоноармійців у польському полоні після війни 1920 року, ініціатором якої була не Радянська Росія, а Польща". Тобто фактично вводиться у вжиток поняття "справедливої" історичної відплати.
І якщо в радянських підручниках історії сталінські репресії або просто замовчувалися, або подавалися як певне "викривлення" генеральної лінії КПРС, то тепер автори підручника фактично шукають "раціональні" виправдання вчинкам влади зі знищення мільйонів своїх громадян.
"Сталін не знав, від кого саме можна чекати удару, тому зі свого боку завдав удар по всіх відомих групах і течіях, а також по всіх, хто не був його безумовним однодумцем і союзником", - пояснюють дії Генералісимуса російські історики.
"Таким чином, важливо показати, що Сталін діяв у конкретно-історичній ситуації, діяв як управлінець цілком раціонально - як охоронець системи, як послідовний прихильник перетворення країни на індустріальне суспільство, кероване з єдиного центру, як лідер країни, якій у найближчому майбутньому загрожує велика війна", - рекомендують вчителям автори підручника.
При цьому Філіппов і його співавтори наполягають на принципово новому механізмі підрахунку жертв сталінського терору. На їхню думку, такими слід вважати лише тих, хто був засуджений до страти або розстрілу. "Це дозволить уникнути спекуляцій на цю тему, коли до кількості жертв репресій приплюсовувалися всі, причому неодноразово, включаючи тих, хто втратив роботу з політичних мотивів, кого було виключено з комсомолу і з партії, тощо", - вважають історики.
Про те, коли російські школярі розпочнуть вивчення історії за версією Філіппова поки що невідомо, проте, вчителям уже порадили уважно ознайомитися із запропонованою їм концепцією і внести свої правки і доповнення – не відступаючи при цьому від основної ідеї автора.
Нагадаємо, що в опитуванні росіян, що проходить у рамках організованого телеканалом Росія проекту Ім’я Росії Історичний вибір - 2008, Сталін впродовж довгого часу займав перше місце у рейтингу.
http://novynar.com.ua
Перед початком нового навчального року російським вчителям презентували рекомендований як базовий підручник з історії, в якому сталінський терор розглядається як інструмент розвитку радянського суспільства, а самого Генералісимуса представлено як успішного і ефективного управлінця.
Як повідомляє російська газета Время новостей презентація нової історичної концепції для шкіл відбулася на загальнонаціональному зібранні вчителів історії в Академії підвищення кваліфікації і професійної перепідготовки працівників освіти, присвяченому викладанню новітньої історії Росії.
Там вчителям запропонували для ознайомлення підручник Алєксандра Філіппова і його співавторів, який готується до друку в одному з московських видавництв і повинен стати базовим для вивчення російськими школярами.
Як попереджають автори підручника, "основну увагу учнів прагнуть сконцентрувати на поясненні мотивів і логіки дій влади".
Окрім іншого, в підручнику зазначається, що організованого голоду на селі у СРСР не було, голод був пов’язаний "як з погодними умовами, так і з незавершеністю процесів колективізації", а наприкінці 30-х років, у межах модернізації в СРСР побудовано не соціалізм і не капіталізм, а індустріальне суспільство.
Крім того, автори нової концепції заявляють, що введення радянських військ на територію Польщі у 1939 році було актом звільнення територій України і Білорусі, а що стосується Прибалтики і Бесарабії, що відійшли до СРСР у 1940 році, то раніше вони входили до складу Російської імперії.
Вчителям також рекомендують говорити дітям, що перші поразки у Великій Вітчизняній війні носили в основному об’єктивний характер, а про депортацію народів у роки війни потрібно говорити з "особливою стриманістю і обережністю".
Проте усі вищезазначені тези відходять на другий план, поступаючись головному - фундаментальному по суті: виправданню масових репресій у період сталінського правління.
Так, зізнаючись у факті розстрілу польських військовополонених у Катині співробітниками НКВД, автори пишуть, що "це було не просто питання політичної доцільності, але і відповідь за загибель багатьох тисяч червоноармійців у польському полоні після війни 1920 року, ініціатором якої була не Радянська Росія, а Польща". Тобто фактично вводиться у вжиток поняття "справедливої" історичної відплати.
І якщо в радянських підручниках історії сталінські репресії або просто замовчувалися, або подавалися як певне "викривлення" генеральної лінії КПРС, то тепер автори підручника фактично шукають "раціональні" виправдання вчинкам влади зі знищення мільйонів своїх громадян.
"Сталін не знав, від кого саме можна чекати удару, тому зі свого боку завдав удар по всіх відомих групах і течіях, а також по всіх, хто не був його безумовним однодумцем і союзником", - пояснюють дії Генералісимуса російські історики.
"Таким чином, важливо показати, що Сталін діяв у конкретно-історичній ситуації, діяв як управлінець цілком раціонально - як охоронець системи, як послідовний прихильник перетворення країни на індустріальне суспільство, кероване з єдиного центру, як лідер країни, якій у найближчому майбутньому загрожує велика війна", - рекомендують вчителям автори підручника.
При цьому Філіппов і його співавтори наполягають на принципово новому механізмі підрахунку жертв сталінського терору. На їхню думку, такими слід вважати лише тих, хто був засуджений до страти або розстрілу. "Це дозволить уникнути спекуляцій на цю тему, коли до кількості жертв репресій приплюсовувалися всі, причому неодноразово, включаючи тих, хто втратив роботу з політичних мотивів, кого було виключено з комсомолу і з партії, тощо", - вважають історики.
Про те, коли російські школярі розпочнуть вивчення історії за версією Філіппова поки що невідомо, проте, вчителям уже порадили уважно ознайомитися із запропонованою їм концепцією і внести свої правки і доповнення – не відступаючи при цьому від основної ідеї автора.
Нагадаємо, що в опитуванні росіян, що проходить у рамках організованого телеканалом Росія проекту Ім’я Росії Історичний вибір - 2008, Сталін впродовж довгого часу займав перше місце у рейтингу.
http://novynar.com.ua
Козак Мамай: міф чи реальність?
Багата українська земля подіями, традиціями, людьми, повниться легендами ріка історії. Наш край – Нижнє Побужжя – це справжня гірська країна серед неозорих степів, Бузька Швейцарія, Первомайщина. Мабуть, ніде більше немає такої кількості скелястих островів посеред Південного Бугу.
Збираючи легенди рідного краю в селі Мигія (поблизу Первомайська), ми з подивом з’ясували, що один з чисельних островів називають Мамаєвим або островом Мамая. Цей факт викликав безліч питань і роздумів у членів нашої пошукової групи.
Всім відомо, що чільне місце в українському народному малярстві посідає картина із зображенням козака-бандуриста.
В цьому образі знайшла відображення визвольна боротьба українського народу. Починаючи з ХVІІІ століття і до кінця ХІХ століття, цей сюжет був найбільш поширеним на території України. Його зображали на кахлях, скринях, на дверях, але найчастіше – на полотні.
Давня традиція і складний шлях розвитку цього улюбленого народного образу . Але при всій узагальненості він дуже близький до життя. Він -воїн, захисник Батьківщини, і в той же час , виконавець дум і пісень, втілював як матеріальну, так і духовну силу народу.
Ця картина чутливо реагувала на всі важливі події. Цей образ ототожнювали з улюбленими героями – Іваном Нечаєм, Семеном Палієм, Максимом Желєзняком. На всіх картинах зображений козак, який сидить з кобзою в руках:
Сидить козак
В кобзу грає,
Що замислить,
То все має …
Ще й досі у деяких домах жителів села Мигії зберігаються картини із зображенням козака. Він сидить під явором і грає на бандурі. Голова голена, чуприна ( оселедець ) за вухом, довгі вуса. Сам він у багатій, довгій куртці із золотим позументом і китицями, і «в широких, як море, шароварах». Біля нього на траві пляшка і склянка. На яворі висить його червона феска з китицею, порохівниця, а за плечима рушниця. Тут же у землю уткнутий спис і до нього прив’язаний кінь. Під картиною підпис: «А що ти на мене дивишся? Хіба не відгадаєш, відкіль родом і як звуть – нічичирк не знаєш. У мене ім’я не одне, а є їх до ката, як попадеш на мого свата Як хочеш назви, на все дозволяю, тільки крамарем не називай, бо за те полаю. Я ніколи не міряю по аршину, хіба кому із гвинтівки гостинця подарую у спину. Та правда. Случалось ярмаркувати і з ляхами кожухи на жупани міняти, та й горілочку добре куликати. Гай! Гай! Як я молодий бував, що то в мене за сила була, що, ляхів борючи і рука не мліла, а тепер здається, що і вона сильніша, ніж козак: з ляхами тільки день побитися, плечі і ніхто болять».
Але, переглядаючи різні ілюстрації картин в антології українського мистецтва, ми з’ясували, що пізніше ситуація змінилась. В 50-60 рр. ХУІІІ ст., крім козака з’являється бойовий кінь, предмети побут, навіть, елементи батальних сцен.
Характерною ознакою картин цієї групи є їх назва - „Козак Мамай”, „Мамай – сильний козак”, тобто безіменний досі образ прив’язали до учасника гайдамацького руху запорожця Мамая, що в 1750 р. розгромив місто Мошни та маєтності Любомирського. Схоплений командою генерала Леонтьєва, він був повішаний, а його голову в шапці настромили на палю і поставили на мосту в Торговиці. Андрій Марченко зняв з мертвої голови шапку, натягнув її і назвав себе Мамаєм. Новий Мамай знову громив панів на Черкащині в 1758 р. і загинув на полі бою. Деякі дослідники вважають, що козак Мамай був гайдамакою, але, за народними переказами і елементами картин, ми можемо стверджувати, що він був козаком - характерником .
Тому навколо його образу так багато таємниць, розгадка яких криється на острові Хортиці. Адже Запорозька Січ була своєрідним військово – чернечим орденом зі своїм устроєм, організацією. Ієрархією. Кодексом та магічно-містичною практикою - її наявність становила характерну рису усіх західноєвропейських орденів, і у запорозьких козаків.
Іконографічність композиції картини «Козак - Мамай» засвідчують цілковито всі її дослідники. Наявність світового дерева у композиції свідчить про особливий часопростір зображення, адже це дерево, за народним уявленням , перебуває в центрі світу, тобто у священному просторі. Особлива роль світового дерева для людської свідомості визначається тим, що воно виступає ланкою між всесвітом (макрокосмосом) і людиною (мікрокосмосом) і є місце їхнього перетину.
Дерево у композиції народної картини Козак Мамай» може бути і деревом виконання бажань. Людина під цим деревом дістає своє бажання, сказане вголос чи подумки - здійснюються.
Ми дійшли висновку, що могутнє дерево , зображене на картині «Козак – Мамай» , безсумнівно дуб, священне дерево індоєвропейців. У районі села Мигії ми знайшли багато степових курганів, які були місцем захоронення козаків. своєрідною лінією перетину реального світу і потойбічного.
У міфологічному центрі світу, де проходить вертикальна вісь світу, стоїть священна гора, на якій зустрічаються небо із землею. Ця гора - архетипічний символ. Гора чи пагорб – це своєрідна небесна брама. Існує багато легенд про «закляті»козацькі скарби матеріального характеру, сховані в могилах. Такі скарби часто мають охоронців. Ними можуть бути запорожці, які зістарились під землею, охороняючи скарби. І які всілякими хитрощами намагаються знайти собі заміну. Або кам’яні баби, що їх у фольклорній традиції називали «мамаями». Досить часто подибуються варіанти, у яких скарб міститься безпосередньо під «мамаями». Мешкаючи у степах, козаки не мали інших орієнтирів, окрім штучно насипаних серед відкритого простору пагорбів. тому ми вважаємо, що ім’я своє цей козак одержав саме від назв кам’яних ідолів, біля яких проводив обряд ініціації як характерник.
Замріяний козак, змальований на картині під час перепочинку. Проте сам кінь вказує на сумнівний характер подібних тверджень, адже його зображено високо прив’язаним до списа і в динамічній позі, готовим до швидкого руху. Це вказує не лише на постійну готовність козака чинити опір, але й на те, що кінь відіграє певну роль у діях свого власника. Вказують на це і інші елементи картини.
Спис на українській народній картині «Козак Мамай» застромлено в землю під прямим кутом у безпосередньому центрі картини. Саме ратище часто використовувалося в легендах про козацьке характерництво як один із інструментів магічних дій. Цікаво, що в таких легендах спис виступав у поєднанні з конем, деревом і могилою. Як приклад, наведемо фрагмент оповіді „Як запорожці ману напускали”: «Забіжить козак Мамай у татарську землю, припне коня на прикорні, повтикає ратища на могилі та й спить. Діжде ночі орда і ну підкрадатись до нього. Підійде до могили, а перед нею де й не візьметься густий – великий ліс».
Кінь – передусім перевізник душ і поховальна тварина. Імовірно. Таке тлумачення функції коня існувало у скіфів, які проживали у Північному Причорномор’ї. Геродот подає цікавий опис їхніх поховальних звичаїв, зокрема роковинної тризни за померлим царем ритуально приносить у жертву 50 коней і 50 козаків. Із східно - слов’янського фольклору ми знаємо, що кінь постійно виконує роль перевізника – посередника між світами, цей мотив знаходить місце в сюжетах, що відображають давні обряди переходу.
Прийнято вважати, що замріяний козак змальований на картині під час перепочинку. Проте саме кінь вказує на сумнівний характер подібних тверджень, адже його зображення високо прив’язаним до списа і в динамічній позі, готовим до швидкого руху. Це вказує не лише на постійну готовність козака чинити опір, але й на те, що кінь відіграє певну роль у діях свого власника.
Якщо уважно придивитися до картини, можна помітити герб . Викликає певні сумніви припущення, що герб, зображений у композиції, дістався козакові від поляків, мав належати якійсь відомій шляхетській родині, що брала участь у війнах з козаками. Адже під картиною є текст, зафіксований у деяких варіантах : «… От лихва трохи угадала, що лошака подарувала, глянь на герб сей знаменитий, зверху он висить прибитий…». Проте у написі йдеться про дарованого поляками коня, а це не обов’язково може стосуватися і герба, до того ж у кількох варіантів ці фрагменти розділені крапкою. Зображений на картині герб містить не польську геральдичну символіку, а спрощене зображення коня, подеколи має і повністю пусте поле. Ми вважаємо, що це пояснює незнанням козаками і народними художниками польських гербів, які вони мали можливість бачити досить часто. На картині «Козак Мамай” йдеться про відсутність імені у зображеного козака, про таємницю, яку неможливо розгадати – вгадати ім’я. Пояснення ж герба як трофею від початку заперечує можливість аристократичного походження козака, а це не зовсім відповідає історичній дійсності, Адже козацтво, зокрема Запорозьке товариство, формувалось з аристократичних банітів, дрібного лицарства, а перші козацькі ватажки були високого князівського походження.
Все, що ми сказали, вказує на те, що у народній картині «Козак Мамай» існує кілька шарів змісту.
То ж чому острів на Первомайщині названий його іменем?
З підсвідомості дуже часто випливає пісня, колись популярна в наших краях:
А я бідний, безталанний,
Степ широкий – то ж мій сват,
Шабля й люлька – вся родина,
Сивий коник - то ж мій брат.
Та останні дослідження, проведені на території Мигії , свідчать про те, що таємниця походження козака Мамая на шляху до розгадки.
Ця книга – результат дослідницько-пошукової роботи учнів Первомайської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №17.
Керівник:
Половинко І.А., вчитель української мови та літератури.
Консультанти:
Корж В.В., вчитель географії,
Слободенюк С.П., вчитель історії
Збираючи легенди рідного краю в селі Мигія (поблизу Первомайська), ми з подивом з’ясували, що один з чисельних островів називають Мамаєвим або островом Мамая. Цей факт викликав безліч питань і роздумів у членів нашої пошукової групи.
Всім відомо, що чільне місце в українському народному малярстві посідає картина із зображенням козака-бандуриста.
В цьому образі знайшла відображення визвольна боротьба українського народу. Починаючи з ХVІІІ століття і до кінця ХІХ століття, цей сюжет був найбільш поширеним на території України. Його зображали на кахлях, скринях, на дверях, але найчастіше – на полотні.
Давня традиція і складний шлях розвитку цього улюбленого народного образу . Але при всій узагальненості він дуже близький до життя. Він -воїн, захисник Батьківщини, і в той же час , виконавець дум і пісень, втілював як матеріальну, так і духовну силу народу.
Ця картина чутливо реагувала на всі важливі події. Цей образ ототожнювали з улюбленими героями – Іваном Нечаєм, Семеном Палієм, Максимом Желєзняком. На всіх картинах зображений козак, який сидить з кобзою в руках:
Сидить козак
В кобзу грає,
Що замислить,
То все має …
Ще й досі у деяких домах жителів села Мигії зберігаються картини із зображенням козака. Він сидить під явором і грає на бандурі. Голова голена, чуприна ( оселедець ) за вухом, довгі вуса. Сам він у багатій, довгій куртці із золотим позументом і китицями, і «в широких, як море, шароварах». Біля нього на траві пляшка і склянка. На яворі висить його червона феска з китицею, порохівниця, а за плечима рушниця. Тут же у землю уткнутий спис і до нього прив’язаний кінь. Під картиною підпис: «А що ти на мене дивишся? Хіба не відгадаєш, відкіль родом і як звуть – нічичирк не знаєш. У мене ім’я не одне, а є їх до ката, як попадеш на мого свата Як хочеш назви, на все дозволяю, тільки крамарем не називай, бо за те полаю. Я ніколи не міряю по аршину, хіба кому із гвинтівки гостинця подарую у спину. Та правда. Случалось ярмаркувати і з ляхами кожухи на жупани міняти, та й горілочку добре куликати. Гай! Гай! Як я молодий бував, що то в мене за сила була, що, ляхів борючи і рука не мліла, а тепер здається, що і вона сильніша, ніж козак: з ляхами тільки день побитися, плечі і ніхто болять».
Але, переглядаючи різні ілюстрації картин в антології українського мистецтва, ми з’ясували, що пізніше ситуація змінилась. В 50-60 рр. ХУІІІ ст., крім козака з’являється бойовий кінь, предмети побут, навіть, елементи батальних сцен.
Характерною ознакою картин цієї групи є їх назва - „Козак Мамай”, „Мамай – сильний козак”, тобто безіменний досі образ прив’язали до учасника гайдамацького руху запорожця Мамая, що в 1750 р. розгромив місто Мошни та маєтності Любомирського. Схоплений командою генерала Леонтьєва, він був повішаний, а його голову в шапці настромили на палю і поставили на мосту в Торговиці. Андрій Марченко зняв з мертвої голови шапку, натягнув її і назвав себе Мамаєм. Новий Мамай знову громив панів на Черкащині в 1758 р. і загинув на полі бою. Деякі дослідники вважають, що козак Мамай був гайдамакою, але, за народними переказами і елементами картин, ми можемо стверджувати, що він був козаком - характерником .
Тому навколо його образу так багато таємниць, розгадка яких криється на острові Хортиці. Адже Запорозька Січ була своєрідним військово – чернечим орденом зі своїм устроєм, організацією. Ієрархією. Кодексом та магічно-містичною практикою - її наявність становила характерну рису усіх західноєвропейських орденів, і у запорозьких козаків.
Іконографічність композиції картини «Козак - Мамай» засвідчують цілковито всі її дослідники. Наявність світового дерева у композиції свідчить про особливий часопростір зображення, адже це дерево, за народним уявленням , перебуває в центрі світу, тобто у священному просторі. Особлива роль світового дерева для людської свідомості визначається тим, що воно виступає ланкою між всесвітом (макрокосмосом) і людиною (мікрокосмосом) і є місце їхнього перетину.
Дерево у композиції народної картини Козак Мамай» може бути і деревом виконання бажань. Людина під цим деревом дістає своє бажання, сказане вголос чи подумки - здійснюються.
Ми дійшли висновку, що могутнє дерево , зображене на картині «Козак – Мамай» , безсумнівно дуб, священне дерево індоєвропейців. У районі села Мигії ми знайшли багато степових курганів, які були місцем захоронення козаків. своєрідною лінією перетину реального світу і потойбічного.
У міфологічному центрі світу, де проходить вертикальна вісь світу, стоїть священна гора, на якій зустрічаються небо із землею. Ця гора - архетипічний символ. Гора чи пагорб – це своєрідна небесна брама. Існує багато легенд про «закляті»козацькі скарби матеріального характеру, сховані в могилах. Такі скарби часто мають охоронців. Ними можуть бути запорожці, які зістарились під землею, охороняючи скарби. І які всілякими хитрощами намагаються знайти собі заміну. Або кам’яні баби, що їх у фольклорній традиції називали «мамаями». Досить часто подибуються варіанти, у яких скарб міститься безпосередньо під «мамаями». Мешкаючи у степах, козаки не мали інших орієнтирів, окрім штучно насипаних серед відкритого простору пагорбів. тому ми вважаємо, що ім’я своє цей козак одержав саме від назв кам’яних ідолів, біля яких проводив обряд ініціації як характерник.
Замріяний козак, змальований на картині під час перепочинку. Проте сам кінь вказує на сумнівний характер подібних тверджень, адже його зображено високо прив’язаним до списа і в динамічній позі, готовим до швидкого руху. Це вказує не лише на постійну готовність козака чинити опір, але й на те, що кінь відіграє певну роль у діях свого власника. Вказують на це і інші елементи картини.
Спис на українській народній картині «Козак Мамай» застромлено в землю під прямим кутом у безпосередньому центрі картини. Саме ратище часто використовувалося в легендах про козацьке характерництво як один із інструментів магічних дій. Цікаво, що в таких легендах спис виступав у поєднанні з конем, деревом і могилою. Як приклад, наведемо фрагмент оповіді „Як запорожці ману напускали”: «Забіжить козак Мамай у татарську землю, припне коня на прикорні, повтикає ратища на могилі та й спить. Діжде ночі орда і ну підкрадатись до нього. Підійде до могили, а перед нею де й не візьметься густий – великий ліс».
Кінь – передусім перевізник душ і поховальна тварина. Імовірно. Таке тлумачення функції коня існувало у скіфів, які проживали у Північному Причорномор’ї. Геродот подає цікавий опис їхніх поховальних звичаїв, зокрема роковинної тризни за померлим царем ритуально приносить у жертву 50 коней і 50 козаків. Із східно - слов’янського фольклору ми знаємо, що кінь постійно виконує роль перевізника – посередника між світами, цей мотив знаходить місце в сюжетах, що відображають давні обряди переходу.
Прийнято вважати, що замріяний козак змальований на картині під час перепочинку. Проте саме кінь вказує на сумнівний характер подібних тверджень, адже його зображення високо прив’язаним до списа і в динамічній позі, готовим до швидкого руху. Це вказує не лише на постійну готовність козака чинити опір, але й на те, що кінь відіграє певну роль у діях свого власника.
Якщо уважно придивитися до картини, можна помітити герб . Викликає певні сумніви припущення, що герб, зображений у композиції, дістався козакові від поляків, мав належати якійсь відомій шляхетській родині, що брала участь у війнах з козаками. Адже під картиною є текст, зафіксований у деяких варіантах : «… От лихва трохи угадала, що лошака подарувала, глянь на герб сей знаменитий, зверху он висить прибитий…». Проте у написі йдеться про дарованого поляками коня, а це не обов’язково може стосуватися і герба, до того ж у кількох варіантів ці фрагменти розділені крапкою. Зображений на картині герб містить не польську геральдичну символіку, а спрощене зображення коня, подеколи має і повністю пусте поле. Ми вважаємо, що це пояснює незнанням козаками і народними художниками польських гербів, які вони мали можливість бачити досить часто. На картині «Козак Мамай” йдеться про відсутність імені у зображеного козака, про таємницю, яку неможливо розгадати – вгадати ім’я. Пояснення ж герба як трофею від початку заперечує можливість аристократичного походження козака, а це не зовсім відповідає історичній дійсності, Адже козацтво, зокрема Запорозьке товариство, формувалось з аристократичних банітів, дрібного лицарства, а перші козацькі ватажки були високого князівського походження.
Все, що ми сказали, вказує на те, що у народній картині «Козак Мамай» існує кілька шарів змісту.
То ж чому острів на Первомайщині названий його іменем?
З підсвідомості дуже часто випливає пісня, колись популярна в наших краях:
А я бідний, безталанний,
Степ широкий – то ж мій сват,
Шабля й люлька – вся родина,
Сивий коник - то ж мій брат.
А наспівували її вечорами бабусі. І нікого не дивувало, що в свій час, селяни, що приїздили до міста, називали себе „степяками”- нащадками козаків Бугогвардійської паланки, що існувала над Бугом задовго до появи міст Одеси, Миколаєва, Херсона.
Напевно, саме оці підсвідомі спогади поступово перетворились на цілий ряд захоплюючих легенд. Одна з них стверджує, що козак Мамай родом з нашого Побужжя. Літописець села Мигія Іван Філіпович , священик місцевої церкви, писав, що в ХІХ ст. в селі Любомирка жив церковний сторож на прізвище Мамаєнко, який впевнено розповідав про походження свого роду від козака Мамая з Мигії. Через деякий час Мамаєнко приїздив на свою історичну Батьківщину в Мигію з єдиною метою – відвідати острів, названий іменем знаменитого пращура.
На користь саме цієї версії походження Андрія Мамаєнка говорить той факт, що в селі Мигія двері всіх будинків були розписані картинами з його портретом, адже стверджували, що він був не лише лицарем, заступником знедолених, але славився як характерник. Саме ця його слава народила ще одну легенду, що побутує в нашій місцевості.
Люди вірили, що козак Мамай не був страченим. Будучи в казематі, він маленьким шилом, яке не змогли відібрати під час арешту, намалював на стіні кущ калини, баского коня з чорною гривою. Сила уміння характерника оживила коня. Поки відкривали темницю, Мамай встиг вискочити на спину коня, що не мав однієї підкови. Кінь рвонув вперед, і в руках катів залишився лише старий чобіт козака. Саме цей чобіт був повішаний на шибениці замість славетного характерника. Зник вершник, а пам’ять про нього залишилася. З роками постать Мамая увійшла в народні легенди, стала улюбленим сюжетом в народному образотворчому мистецтві. Але офіційна наука довго заперечувала той факт , що ця людина існувала. Так, в енциклопедії зазначено, що „ Козак Мамай”- традиційна назва української картини, відомої в багатьох варіантах: „Козак –душа правдивая”, „Козак - бандурист” тощо, а ім’я Мамай не пов’язано з певною особою, а є назвиськом козака (з ХVІІІ ст. – гайдамаки) взагалі.Та останні дослідження, проведені на території Мигії , свідчать про те, що таємниця походження козака Мамая на шляху до розгадки.
Ця книга – результат дослідницько-пошукової роботи учнів Первомайської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №17.
Керівник:
Половинко І.А., вчитель української мови та літератури.
Консультанти:
Корж В.В., вчитель географії,
Слободенюк С.П., вчитель історії
Подписаться на:
Сообщения (Atom)
Сообщения
